Парадокси Держави, або як українці на дорогах порядок наводили.

Два тижні назад, їздив, в сонячне закарпаття! Подивитись на гори поїхав, та себе показати. По дорозі додому, я порушив правила дорожнього руху тут бузперечне порушення суцільна лінія, обгін. Я не став сперечатися, що машина рухалась зі швидкістю 35-40 км н а годину, кажу так винен, готовий підтримати матеріально нашу міліцію! Ні, ні в якому разі! Що Ви нас так перевіріяють! Добре складаєм протокол! Добре складаєм. Що роблять кляті олені! Складають протокол, я підписую, каже так, Ви маєте заїжати в міське ДАІ і там Вам все пояснять що і як робити, що де платити. Добре кажу заїду!

 На протязі двох тижнів: Забуду про штраф, настрій суппер, тільки згадаю настрій - гівно! Краще б на себе гроші потратив, щось собі купив, вічно економиш, а тут на державу, хрен знає скільки заплатити прийдеться. Прожив я в такому насторої два тижні! Скільки прийдеться заплатити! Думаю треба покласти край переживанням, поїхати заплатити, та забути! 

 Проїзжаю як положено через два тижні. Черга, чакаю, правда не довго! Людей не багато. Доходить моя захожу поясняю ситуацію. На що отримую відповідь, в нас немає часу шукати ваші документи. ( ? ) Треба було на місті правільно складати протокол! ( ! ) Це я мав правільно скласти протокол!!! Не можна сказати що я не зрадів! Добре кажу не буду платити!  Це кажуть ваші проблеми ( ! ) Ми шукати не будем! Вот така історія, Тепер буду ще довше переживати, знайдуть мої документи чи ні. Пізніше прийде скажем не на 300-400 грн а на 600-800 і як мені бути!??? Порядок на дорогах це звичайно дуже важливо, і я дуже радий тому що на дорогах стало трішечки спокійніше, хоча ідіотів не поменьшало просто нормальні люди стали їздити акуратніше. А мусора покі не наведуть лад у себе в канторі, про який порядок розмова? Седить крєндель в офіцерских погонах, два слова зв'язати на рідній мові не може, одним пальцем тикає по клавіатурі, і уважно дивиться на монітор, во блін шо зара буде, якщо я сюди натисну?! Короче взяли дебіла на роботу - державну, бо татусь в нього теж дебіл був! Справно приносив дівіденти, за свою поганющу роботу, - начальству. Знав татусь табличку ділення, і сина навчив, без ділення на роботу ніяк, ніхто не візьме, а комп'ютер, та нащо  він. Він не потрібен. Від нього одне зло! З ним, з компом, можна ж навести порядок, зразу вилізе угнана машина, на якій шефуню їздять. А допустить цього не можна. Я тоже можу стати шефуньом, і що, підлеглі так само, будуть під шмене рити?! Неподобство!
 Короче кажучі, злий я! На державу, на себе, на мусорів клятих. Злий, та розстроїний! Вони ж сволочі знайдуть мій штраф, обов'язково знайдуть, тільки тоді коли мені це буде зовсів не потрібно. Витягнуть в той момент, коли я буду це меньше всього очікувать!
 Слава Україні!

Тільки що редагував свій профіль!

Щойно передивлявся, редагував свій профіль, і був здивований тим що зареєструвався в Blogger я виявляється о 2007 році! За майже 3 роки декілька постів - ганьба! Треба працювати! Багато працювати. Можливо через ще декілька років буде результат! Сподіваюсь на це, дуже сподіваюсь. Через декілька років можливо я вже не зможу, працювати на своїй "улюбленій" роботі. Молодь мене виживе! Хотілося б жити з Блоґів! Дуже хотілося би. Сидиш собі вдома, міркуєш, пишеш. Я вже не хлопчик, можливо комусь будуть цікаві мої думки...

Сьогодні зареєструвався в Блогун.

 С нулевой посещаемостью блога это конечно очень прикольно! Главное очень нужное и своевременное решение, что б не один читалель не прошол! :-)

Свалява Форель.

 Був нещодавно у цікавому місці біля Сваляви (Закарпатська обл. хто не знає). Ні в якому разі це не раклама! Мені ці люди не знайомі, бізнес їхній тільки но розвертається. Але мені та моїм друзям сподобалось!
 Як потрапити? Дуже просто траса Київ-Чоп проїзжаєв Нижні Ворота, -> Свалява! Після таблиці "Свалява" нічого не робим їдемо ділі! Пару кілометрів просто, пізніше поворот на Сваляву праворуч! Хоч саме містечко ліворуч! Повертаємо праворуч, по під міст, потрапляємо в місто!  Переїзд залізничний, минаємо справа після переїзду метрів 40-50 стаєм! Зупиняємся, готель "Еліт", нехай Вас не лякає назва. Ціни нормальні. Номера наверху пристойні, кабак внизу так само. Готують дуже смачно! Цікаві закарпатські страви. Я не згадаю назв, але досить смачно! І головне екзотично. Відпочиваємо, ночуємо якщо треба!

Зранку, або на обід питаємо в місцевих: "А, Як проїхати на Вовче? Рибки попоїсти???"
 Вам обов'язково покажуть, або принаймі махнуть в сторону гір протилежну від трасси, по якій Ви приїхали.
 Рухаючись такою гарною, не зовсім якісною дорогою, важко сказати скільки. Можливо кілометрів 20-25 швидкість не велика, легковим авто, і це займе не знаючи дороги хвилин 20-30. Цікаві краєвиди не дадуть сумувати, все навколо дуже гарно.









Коли побачите таку табличку, ви вже поруч, але швидкість ще зменьшується! Не знаю чому туди така вузька дорога, сподіваюсь її колись зроблять такою що можна буде розїхатися двома машинами.  А можливо в цьому і не має потреби.

"Олені, олені не бриті і не голені..." Згадалася така собі пісенька! Їдемо далі в самий тупік! В самий кінець дороги! Дорога повертає на 180 градусів ліваруч і приїхали!

Краса не земна, все свіженьке, новеньке, гарне. В воді як ви зрозуміли - форель! Ціле форельне господарство! До Вас підходить офіціант, питає: "...чого приїхали?...", жартую... пропонує зловити рибу самому, або просто зробити замовлення! Пропоную самому,

наживку надінуть і рибку знімлють тільки лови! Власноруч спіймана рибка, швиденько чиститься, і жариться на мангалі.   Я не є шанувальником рибних страв, але це щось! Форелька надзвичайно смачна, зажарена дуже профісійно, і виглядає приблизно так :

Вартість одної засмаженої рибки форельки 25 грн. пропоную для початку взяти мінімальну порцію по дві на людину! А там вже як в апетит піде чи ні! Смачного!

Надсилаю це повідомлення світові...

 Привіт Шановні мої відвідувачі!
 

Пишу це повідомлення не для того щоб написати щось цікаве, ні! Просто цим повідомленням я хочу повідомити всім що я живий здоровий! В мене все добре! І я обов'язково буду писати цей блоґ, не сподівайтесь навіть! Пам'ятаю колись мій батько, до войска вислав мені "пачку" (штук 10) листочків. Половинка А-4 формату, надрукованих тоді ще, на друкарський машинці під копірку, на яких писало: "Я ваш син Андрій, живий та здоровий, люблю Вас шановні батьки, про що і повідомляю..." треба було тільки поставити, число і підпис... Все! Запакувати це в конверт і опустити до поштової скриньки!
 Якщо взяти до уваги те що служив я Афганістані, ці карточки, не були зайвими. І тільки тепер я розумію турботу батьків. Розумію як їм було важко чекати на листи, які приходили досить не регулярно! І тепер можливо я рідко дзвоню батькові, буду виправлятися! Передзвоніть батькам!